Соціалістична партія України була і залишається послідовним прибічником системних змін в усіх сферах державного, суспільного та соціального життя в Україні, задля утвердження в країні засад соціальної справедливості. Саме тих засад, які втілені у життя в європейських країнах зусиллями політичних партій Соціалістичного Інтернаціоналу – соціалістами, соціал-демократами після Другої світової війни.
Саме зусиллями українських соціалістів ще у 2004 році були зроблені перші суттєві кроки у реформуванні системи влади – країна почала переходити від авторитарної, фактично одноосібної президентсько-парламентської системи управління, яка породила в Україні олігархічний режим, до демократичної парламентсько-президентської.
Невдовзі, у 2010 р. цей процес у антиконституційний, протизаконний спосіб був зупинений правлячим олігархатом в особі Януковича, тодішньої коаліції та мовчазногосприяння з боку олігархічної опозиції (БЮТ, НУНС).
Наразі варто зазначити, що в умовах галасливої кампанії щодо покарання представників колишнього режиму нічого не говориться і нічого не робиться для притягнення до кримінальної відповідальності безпосередніх учасників антиконституційного перевороту 30 вересня 2010 р. Зокрема 252-х народних депутатів шостого скликання, які ініціювали, через Конституційний Суд, цей переворот, що призвело до узурпації влади та трагічних наслідків, від яких Україна та її громадяни потерпають упродовж останніх років.
Зміни 2004 p., як і повернення до них 2014 р., мали стати незворотними за умови запровадження в Україні повноцінної системи місцевого самоврядування, надання місцевим громадам необхідних прав та повноважень для гідного облаштування життя на власних територіях, здійснення потрібних соціально-економічних перетворень в інтересах жителів громад.
Як у випадку зі змінами до Конституції 2004 року, так і з реформою місцевого самоврядування, головними противниками змін системи влади були і залишаються представники правих олігархічних політичних сил як з числа правлячих, так і опозиційних сил, які зазвичай виражали, виражають і захищають інтереси великого капіталу та корумпованого чиновничества.
Саме вони не допустили зміни до Конституції України в частині запровадження повноцінного самоврядування після позитивного висновку Конституційного Суду ще у січні 2008 року. Тодішні керманичі та опозиціонери Ющенко, Янукович, Тимошенко – (сини і дочки Кучми) воліли мати необмежену, з підпорядкованою їм вертикаллю,владу як у центрі, так і на місцях. Місцеве самоврядування, як інститут народовладдя і демократії, багатовікова європейська традиція (згадаймо магдебургське право в Україні), було і залишається надійним запобіжником від тиранії, євразійства та всілякого свавілля, на які перманентно хворіє право-олігархічний політичний клас в Україні.
Втрачено дорогоцінний час. Ба більше, після революції Гідності, під час якої громадяни України різних суспільних верств зажадали негайних системних змін, у т.ч. і у сфері владних відносин, продовжує чинитися опір запровадженню місцевого самоврядування з боку цього ж пануючого політичного класу.
Наразі, для проведення системних реформ у сфері місцевого самоврядування необхідно внести потрібні зміни до Конституції України. Пам’ятаємо, якими скандалами в середовищі пануючого класу супроводжувалися ухвалення цих змін у першому читанні. Не в останню чергу вони були спричинені наявністю у тексті норм, небезпечних для суверенітету, територіальної цілісності держави щодо особливостей самоврядування в окремих районах Донбасу (ОРДЛО).
Як з’явилися ці норми, відомо. Також відомо, що запровадження інституту префектів(замість місцевих держадміністрацій), підпорядкованого Президенту, зберігає рудименти кучмівської вертикалі влади. Тут варто звернутися до досвіду європейських демократій. Оскільки вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України, то цілком логічним є підпорядкування префектів саме йому. ЗрештоюУкраїна має стати парламентсько-президентською республікою, а не залишатися президентською і авторитарною у виконанні Кучми, Януковича і К° Отже, зволікання з ухваленням змін до Конституції гальмує реформу місцевого самоврядування.Необхідно прибрати шкідливі, фейкові норми, нав’язані як із зовні, так і з середовища пануючого класу.
Звичайно, в зазначеному напрямку, який отримав назву децентралізації, дещо робиться. Проте, певні кроки з бюджетної децентралізації не вирішують проблеми системно.Централізація, збереження вертикалі у вигляді такого рудименту як місцеві адміністрації залишаються головною перешкодою до повноцінного місцевого самоврядування.
Місцеві громади, їхні представницькі органи мають отримати всю повноту прав і повноважень для соціально-економічного і духовно-культурного розвитку своїх територій. А зробити це можна за умови ухвалення системи законодавчих актів, потрібних для регулювання усіх сфер суспільних відносин на рівні громад. Це позиція Соціалістичної партії України упродовж останніх двадцяти п’яти років, коли СПУ була у парламенті і коли вона знаходиться у позапарламентській опозиції.
Громади стануть спроможними, а люди, які в них живуть і працюють, будуть заможними лише за умови, коли зусилля членів громад, їхніх органів влади будуть скеровані на соціально-економічний та культурний розвиток територій, відновлення виробництва в традиційних і потрібних споживачу галузях економіки, коли буде усіляко стимулюватися розвиток малого та середнього бізнесу, створюватимуться нові робочі місця. Тільки за таких умов громади зможуть наповнювати свій бюджет необхідними коштами як для власного розвитку, так і для зміцнення держави.
Наразі, в країні йде процес об’єднання територіальних громад. Соціалістична партія України, яка стояла біля витоків ідеї запровадження в Україні повноцінного місцевого самоврядування, маючи розгалужену мережу партійних організацій, людей з досвідом роботи на рівні сільських, селищних і міських рад, мусить активно долучитися до процесу утворення нових громад, брати активну участь у виборах голів об’єднаних територіальних громад та їхніх рад, формуванні їх виконавчих органів.
Леонід МОРДОВЕЦЬ, перший секретар Сумського обкому СПУ, кандидат історичних наук, доцент
Блок лівих сил України 